ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!

А сотню вже зустріли небеса…
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
Із кров’ю перемішана сльоза…
А батько сина, ще не відпускав…
Й заплакав Бог, побачивши загін,
Спереду – сотник, молодий, вродливий,
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній – сивий-сивий…
І рани їхні, вже не їм болять,
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…